Король прихиляється до прохання Станіслава Лянцкоронського з Бжезя, каштеляна галицького і старости скальського, заслуженого воїна, трибунальського депутата, сеймового посла і виконавця інших функцій, виражає згоду, аби дідичне місто Лянцкоронськго – Нове Бжезє, що розташоване на ґрунтах сіл Харівці та Старий Ярослав у Подільському воєводстві, отримало магдебурзьке право та одночасно з тим надає його польським та руським мешканцям. Мешканці міста знімаються з права земського, та у майбутньому повинні будуть відповідати згідно права німецького перед своїм війтом з правом позиватися до власника міста. Отримують також право вибирати з-поміж себе бурмістрів, райців, лавників та війта. Вироки та інші публічні документи повинні будуть виходити з актів міських під печаткою (порожнє місце для печатки). Війт повинен отримати пляц в місці, яке визначить Лянцкоронський, на якому він буде судити, отримає право пропінації та звільнення від міських поборів. Місто отримує чотири ярмарки на рік (порожнє місце для запису, коли буде відбуватися кожен з них), з вільним доступом для поляків, русинів, євреїв та всіх інших; також торги щовівторка та щочетверга. Документ підписаний Владиславом IV та Якубом Максиміліаном Фредром.