Опис містечка Збриж 1720 року

 Нарешті вдалося отримати довгоочікуваний документ з історії містечка Збриж, а саме його інвентар 1720 року. Тому в цій невеликій статті спробую обговорити деякі питання з історії містечка в цей період.

Перш за все треба сказати, що Поділля після турецького панування 1672-1699 рр. представляло собою суцільну руїну. Спустошення краю було зумовлене довготривалими військовими діями польського війська з метою відвоювати терен. Тому масова втеча мешканців Поділля була закономірним процесом. Основна маса втікачів осіла в маєтках Волинського воєводства, та меншою мірою у сусідньому Руському воєводстві. Численні факти спустошень Поділля наводить у своїх дослідженнях Микола Крикун. Наприклад, в 1700 р. містечко Язловець було в руїнах, на місці Чорнокозинців – тільки урочище, а пані Залуська, власниця Борщева (насправді тримала в заставі місто), коли в 1700 р. поверталася в маєток, то не могла допитатися  нікого, де він знаходиться, бо не було нікого, а поля всі заросли чагарниками, лісами та бур’янами [7, c.394].

Очевидно, що не тільки пані Залуська тоді поверталася до свого маєтку, але й власник містечка Збриж та збризького маєтку (сюди входили ще Сокиринці, Бурдяківці, Босири і можливо Коцюбинчики), - Францішек Лянцкоронський. В 1696 р. він отримав від свого далекого родича подільського підкоморія Гієроніма Лянцкоронського численні маєтки на Поділлі, зокрема: Ягільницю, Борщів, Збриж та Жванець. Немає документальних підтверджень про стан збризького маєтку саме в цей час, але напевно він був не в кращому стані, ніж борщівський. З турецьких податкових документів відомо, що в 1681 р. в Збрижі залишалося 4 господарі [3, s.157].

Францішек Лянцкоронський до того часу вже був досвідченим військовим – підполковником королівського війська, був будзишовським та стобницьким старостою, займав престижний уряд краківського каштеляна. Тому новоспечений власник Збрижа взявся активно відновлювати Збриж, використовуючи свої власні ресурси і зв’язки. Першим ділом почав повертати людей до містечка. В 1700 р. він вимагав в шляхтича Баворовського повернення підданих, що втекли з його подільських маєтків, зокрема із Збрижа – 38 підданих. Ці люди оселилися в маєтку Баворовського в Теребовлянському повіті. Згідно тодішнього законодавства Баворовський мусів був віддати йому тих людей [5, c.374-375].

Лянцкоронський, мабуть, як і інші шляхтичі, давали людям численні пільги, для влаштування на новому місці. Наприклад, згадана вже пані Залуська дала своїм підданим 12 років свободи та обіцяла навіть матеріальну та грошову допомогу.

Тож, коли люди побачили вигідні для себе умови життя на Поділлі, почали активно переселитися. Вже в 1700 р. в Збриж переселилися Василь Лоловій та Гринько Стрілець з містечка Янів (Теребовлянський повіт) [6, c.402]. В 1719 р. в містечку Збрижі було заарештовано 7 вихідців з села Довгого (Теребовлянський повіт) [6, c.408,]. В 1720 р. вже шляхтичі Баворовські вимагали в Лянцкоронських повернення підданих, які втекли з м.Копичинців у село Коцюбинчики, що належало до збризького маєтку [6, c.407].

В першій половині 18 ст. Яблоновські з Бурштина розслідували масові втечі своїх підданих на Поділля, зокрема вияснилося, що троє осіб втекли до Збрижа, а саме: Гринько Боган, його син Олекса, та Назар Кузняків. До сіл Сокиринці втік Микита Самотрець, а до Босирів - Іван та Петро, сини Яцька Боднара [8, с.214-215].

Важливим елементом заохочення людей переселятися в Збриж був релігійний чинник. Справа в тому, що в містечку Збриж найраніше із всієї околиці були відбудовані церкви. Свято-Троїцька церква була збудована в 1702 р., а Михайлівська в 1707 р. В сусідній Скалі церкви були побудовані значно пізніше. Засновником Троїцької церкви в Збрижі був скалецький декан Олександр Ломиковський [4, с.344-345].

Як видно з наведених фактів, після турецького спустошення, Збриж швидко відновлювався і став важливим центром цілої околиці в тому числі релігійним центром.

Але не все йшло так добре, як видається. Наприклад, Францішек Лянцкоронський не поновлював для Збрижа міських привілеїв, що зробили, наприклад, його сусіди – власники Борщева - Залуські 1701 р.[1, f.113]. Тому Збриж фактично розвивався як сільський населений пункт. Крім того, невдовзі Францішек Лянцкоронський здав Збриж в оренду іншим панам – смоленському воєводі Францішеку Цетнеру. Коли саме це сталося і на яких умовах, поки нам не вдалося вияснити. Але в архіві Лянцкоронських є декілька справ про судові процеси між Лянцкоронськими та Францішеком Цетнером стосовно Збрижа, датовані 1720-30 рр. Загальна кількість аркушів тих справ більше 230, тому я сумніваюся, що мені особисто колись вдасться цю майнову суперечку між поважними панами вияснити остаточно [9].

Францішек Цетнер (Джерело: Вікі)

Не буду тут також переповідати біографію Францішка Цетнера, охочі можуть ознайомитися з нею у Вікіпедії [8].

Тим не менше, нам вдалося отримати з архіву інвентарний опис містечка Збрижа 1720 р., який був складений саме в розпал судової суперечки [10, f.81-83v].

Цей інвентар складається з двох частин: перша частина це опис панського маєтку – «замку» та фільварку. Друга частина – це перелік підданих, які мешкають в Збрижі.

Інформація подана у першій частині надто специфічна для її коментування, особливо, що стосується «замка», - вказаної інформації все-одно буде мало, щоб намалювати собі приблизну картину того, як той замок виглядав. Тому пропоную одразу взятися за список людності.

Все населення Збрижа було поділене на дві категорії: на кагал, тобто єврейську громаду, та християн. До єврейської громади Збрижа належало 10 господарів. Єврей Гаскель Аранович чомусь мешкав у ратуші. Решта євреїв мали свої новозбудовані будинки, криті ґонтом, окрім єврея Нути, який мешкав в «халупі». Заняття євреїв не вказані, лише про Янкеля відомо, що він був різником. Імовірно всі решта займалися типовими єврейськими заняттями: торгівлею, ремеслами, орендою корчми, млину і т.і. Хоча ні про корчму, ні про млин згадок в інвентарі немає.

Християнська, або сільська частина Збрижа складалася з 156 господарів, з яких:

120 відпрацьовували панщину (109 – дводенну, а 11 осіб - одноденну), 12 осіб були «до двірських послуг», вони на панщину не ходили, але працювали на потреби фільварку, серед них бачимо: різників, ткачів, коваля, слюсара, вівчара та одного «брата намісника», чим він займався не вказано;

22 особи з сільської частини занесені до категорії «слободяни та комірники». Тобто ці люди також не виконували панщину, слободяни – бо ще мали свободу, а комірники просто не мали можливості відробляти панщину. Деяких з цих комірників навіть не названо по іменах. Серед слободянів варто відмітити сина ватамана Гаврила, як я вже казав вище, що Збриж розвивався, як сільський населений пункт, а ватаман з давніх-давен був очільником сільської громади на Поділлі. Усіх слободян було 13 осіб, а згадка про Осадцу свідчить про те, що Збриж ще досі активно заселявся новими людьми.

Про етнічний склад населення можна сказати наступне: абсолютна більшість людей були українцями, і зовсім мало людей були представниками інших етносів, як-то згадані вже євреї, яких було 10 осіб-господарів, та поляки, до яких можна точно віднести Войцеха Кжешовського, Юзефа Венґліна, Войцеха Беднара, та декількох інших. Був один угорець – Ференс Кушнір. Про деяких мешканців можна сказати звідки вони прийшли сюди: Іван Литвин – напевно з Білорусі чи принаймні з Полісся, а Федір та Василь Волинці – з Волині.

Цікавою є згадка про ратушу, в інвентарі вона вказана, як «велика двірська мурована ратуша, покрита соломою». Прикметник «двірська» трохи збиває з толку, - чи йдеться саме про будівлю, для влаштування місцевого самоврядування на німецькому праві? Те, що в цій будівлі мешкав єврей Аранович, підсилюють сумніви. В списку мешканців вказано також Петра та Валька Війтових, - чи були це сини війта? Якщо так, то чому мали обов’язок відбувати аж два дні панщини? Ще цікавою деталлю є згадка про ринок: «по серед ринку», - сказано в інвентарі, - «є тюрма, а біля неї є мірка для збіжжя». Ці речі варто трактувати, як те, що в Збрижі тоді проводилися ярмарки, а тюрма посеред ринку вказує на те, що хтось тих людей судив і виносив вироки. Хто ж це міг бути? Війт? Війт судив людей в ратуші і при цьому там жив єврей Аранович? Цікаво виходить.

Мірка біля тюрми для збіжжя – очевидно йдеться про пристосування, яким міряли зерно для продажу на ярмарках. В інвентарі також є вказівка, що в Збрижі зерно міряли ягільницькою мірою, яке вона мала значення не відомо, але вона повинна би були близькою до галицької міри, яка складала близько 15 літрів.

В інвентарі є вказівка на те, що власники містечка мають тут бровар, а в ньому три котли. Що ж, виготовлення та торгівля алкоголем – вигідний бізнес у всі часи. Отже, мала б бути і корчам в місті.

Орендар, тобто Францішек Цетнер мав давати щороку 3400 злотих щорічно Лянцкоронським.

Враховуючи все вище написане можна зробити такі висновки. Збриж доволі швидко відновлювався після турецького спустошення (вже в 1702 р. громада мала свою церкву), але через 20 років після початку заселення, містечко було схожим на велике село з сільським врядуванням (був ватаман), абсолютну більшість населення становили селяни, які відробляли панщину. Важливим джерелом прибутків для власника був фільварок та бровар. Населення продовжувало зростати за рахунок новоприбулих з інших місцевостей, ці люди отримували від власника певні свободи. Тож, майже напевно, після закінчення тих свобід частина людей вирушала далі на схід, шукаючи вигідніших умов для життя. Таким чином населення Збрижа не було постійним. В центральній частині населеного пункту була площа ринок, де жила зовсім маленька міська громада, яка складалася з євреїв і яка, імовірно, мала якусь подобу міського самоврядування (був війт, ратуша та тюрма).

Джерела та література:

1. AGAD, MK, Sigillata, Sygn.15.
2. Boniecki A. Herbarz Polski. – t.13
3. Defter= The Ottoman Survey Register of Podolia. Part 1: text, translation and commentary / ed. Dariusz Kołodziejczyk. – 2004, Cambrige, Kyiv.
4. Збриж // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета / под ред. Н. И. Яворовского. — Каменец-Подольск: Тип. Под. губ. правл., 1895. — Вып. 7. — XXII.
5. Крикун М. Матеріали про переселення з Поділля в останній чверті XVII ст // Подільське воєводство у XV-XVIII століттях. – Львів, 2011
6. Крикун М. Переселення в Подільське воєводство в першій половині XVIII ст. // Подільське воєводство у XV-XVIII століттях. – Львів, 2011
7. Крикун М. Стан заселеності Подільського воєводства наприкінці XVII ст. // Подільське воєводство у XV-XVIII століттях. – Львів, 2011
8. ЛННБ ім.В.Стефаника, ф.145, оп.1, спр.70
9. Франці́шек Це́тнер гербу Пшерова // Вікі (https://uk.wikipedia.org/wiki/Францішек_Цетнер )
10. ЦДІАУЛ, ф.181, оп.2, спр.2991
11. ЦДІАУЛ, ф.181, оп.2, спр.3026, 3027

 


*                  *                  *

[Інвентар Збрижа 1720 року]

[Опис замку]

Прийшовши перед замком (бачимо) дерев’яний дубовий міст та дерев’яні ворота; цей замок навколо обмурований, і лише ззаду (обгороджений) дубовими палями від Збруча, річки, яка тече під замком. Заходячи до покоїв (бачимо) альтанку з дерева, покриту новим ґонтом, з того ґанку (йдуть) сіни, а з сіней по ліву руку – їдальня, в якій є складні двері із завісами, та нова підлога з дощок. Нова піч з поливаного кахлю та шафовий комин, вікон нових є п’ять з віконницями із завісами та залізними гачками, нова шафа з замком та завісами, (…), новий округлий стіл та дев’ять стільців. З тієї будівлі йде дві кімнати з комином, в другій кімнаті є два нових вікна з віконницями на залізних завісах, низький округлий столик, троє дверей з завісами та залізними замками, сіни перегороджені, з них троє дверей, одні складні, а двоє однакові з замками та завісами, позаду двоє вікон і на переді того будинку, великий новий довгий стіл, двоє нових стільців, навпроти хатини є їдальня і три кімнати, в яких є шість вікон з віконницями з залізними завісами без підлоги; одні двері без замка, в тих кімнатах є 29 липових дощок, ґонту на верху є чотири тисячі, дах побитий ґонтом новий. Ця хатина збудована з дуба, обліплена глиною та потинькована. Будинок для челяді не закінчений, без дверей та віком, під соломою; біля воріт є кухня та cekawy*, в якому є 22 півбочок меду. Двері в цьому cekawу є дерев’яні на завісах з засувом та замком. Біля замку живе ворітний по імені Лукіян Ґрущинський, який доглядає за замком.

Інвентар фільварку

Зайшовши до фільварку (бачимо) двері до сіней на завісках з дерев’яною защіпкою, по правій руці – хатина, в якій двері на залізних завісах з ручкою і защіпкою. В тій хатині є піч і білий комин, дерев’яна шафа на речі. Три вікна оправлені в дерево з віконницями, стіл, лавки довкола, підлоги немає. З тієї хатини йде комора, в якої двері на залізних завісах, є одне вікно. Ця комора з однією піччю, а навпроти є пекарня, яка має двері на завісах, двоє вікон, а весь цей двір огороджений штахетами. Є двоє воріт з фіртками позаду. Біля воріт є дві стайні та комора з засувом, троє дверей на завісках, підвал біля цієї комори накритий соломою. Позаду цього будинку є клітка, або по-іншому тюрма для в’язнів, (…) позаду цього двору є свинарник, в якому старих свиней є 22, річних – 9, кабанів великих – 12, малих кабанів річних – 2, річних поросят – 37. Дійних корів – 9, ялових – 9, волів до роботи – 7, річних бичків – 15, одна дволітня ялівка, тогорічних телят – 8. Біля комори є вівчарня, яка покрита соломою. В ній є дійних овець 32, кіз – 6, від втікача – 3 дійних кози. Ягнят 30, ялових овець – 27, баранів – 5, (…) Біля цієї вівчарні є комора (шпихлір), накрита соломою, в якій є збіжжя, тобто: жита 6 четвериків ягільницької міри, гречки – 6 без мірки, проса – 4 і пів четверика, вівса – 60 четвериків. У цій коморі дубові двері на завісі з засувом та колодкою з ключем, біля комори є ворота до ґумна з фірткою. В цьому ґумні є накрита соломою стодола, навпроти неї скирти із збіжжям, тобто озиме жито, що залишається у фільварку в копах – 257, та снопів 30; ячмінь залишається – 174 копи, гороху скошеного 200 кіп, вівса залишається 123 копи, жита ярого – 55 кіп; збіжжя, яке залишається в ґумні збризького фільварку, для висіву на полях збризьких в році 1719-му, що на рік також 1720-й, сіяно жита 27 осьмаків, пшениці озимої шість осьмаків та три четверики. Також висів ярини в тому році 1720-му: ярого жита шість четвериків і пів, гороху – один осьмак, вівса – 84 четверики, ячменю – 57 четвериків. Ярої пшениці 12 четвериків, проса два осьмаки і два четверики, гречки – 12 четвериків.

Інвентар збризького кагалу та їхніх будинків:

Велика двірська мурована ратуша, покрита соломою, в якій живе Гаскель Аранович;
Новий будинок покритий ґонтом Зискеля;
Будинок Семяна Слюсара;
Будинок Янкеля, біля якого мешкає єврей Нута в халупі;
Біля тієї халупи новий будинок Зельмана;
Біля нього дві халупи, одна з яких в оренді;
Будинок Давидка поритий ґонтом;
Також будинок Давида, новозбудований;
Новий будинок Йося.

Посередині ринку стоїть порита ґонтом тюрма, біля якої є міра для збіжжя.

Орендарі, як вказано в контракті, мають дати 3400 злотих. Мають свій бровар з трьома котлами та іншими статками.

Інвентар Збрижа списаний 19 липня 1720 року 

 

 

дні

воли

 

 

дні

воли

1

Лесь Демків

2

2

79

Федір Волинець, піший

2

 

2

Федір Дорошук

2

2

80

Василь Волинець

2

2

3

Михайло Гомін

2

1

81

Василь Зєнчук

2

2

4

Михайлина

2

1

82

Сень Голубчин

2

2

5

Стефан Рудий

1

1

83

Роман Громів

2

2

6

Федько Овод

2

 

84

Рицько Худий

2

 

7

Іван, зять Рудого

2

1

85

Василь Половій

2

2

8

Андрусь, піший, належить до двірських повинностей, різник

 

 

86

Ілько Бабин

2

1кінь

9

Лаврин Боднар

2

2

87

Івась, брат Бугаїв

2

 

10

Пилип, зять Михайлів

2

1

88

Федір Гунька

2

2

11

Юрко Гарчин

2

1

89

Ференс Кушнір, на двірській услузі

 

 

12

Хома Радца

2

2

90

Мацько Шевчишин

2

2

13

Ян Влосович, кушнір на двірські потреби

 

 

91

Сенько Чорний

2

2

14

Ян Різник, дає до двору лій

 

 

92

Ринко Шкельний

2

 

15

Мацей Макітра

2

2

93

Кость Шевчишин

2

 

16

Андрушко Дегтяр

2

2

94

Петро Цикавчик

2

2

17

Ринко Пометей

2

2

95

Михайло Винник

2

2

18

Василь Шумило, вівчар

 

 

96

Ринь Мельничок

2

2

19

Андрушко Гунчин

2

 

97

Іван Чоловічок

2

1

20

Якуб Демків

2

1

98

Ринко Вовк

2

 

21

Василь Босович

2

2

99

Феєрко Конний

2

1

22

Іванко Дорошів

2

2

100

Павло, вівчар у дворі

 

 

23

Олекса Дорошів

2

1

101

Павло, зять Бугаїв

2

 

24

Федько Дудчак

2

2

102

Іван Рись

2

2

25

Петро Кушнірик

2

2

103

Іван Момотливий

2

 

26

Войцех Беднар

1

 

104

Микита, брат Кузів

1

 

27

Лаврин Чикалюк

2

2

105

Кузь

2

 

28

Сень Чиковчик

2

2

106

Онисько Трач

2

2

29

Івась, зять Бугаїв

2

1

107

Івась Лесьовець

2

2

30

Лаврин Рибак

2

2

108

Яцько Пасічник

2

2

31

Мартин Музика, комірник

2

 

109

Іван Винник

2

 

32

Луць Бугай

2

 

110

Міхал Леткий

2

 

33

Ях Кривий

2

1кінь

111

Іван Колесник

2

2

34

Ян Серник

2

 

112

Ринко Слота

2

1

35

Ясько, зять Серника до двірської услуги, різник

 

 

113

Іван Слота

1

 

36

Ясько Ткач, до двірської услуги

 

 

114

Фейтко Ткач

2

 

37

Ясько, брат його, до двірської услуги

 

 

115

Олекса Содук

2

2

38

Петро Війтів

2

2

116

Денко Верцімак

1

 

39

Місько Мулярчук

2

2

117

Данило Бугаїв

2

 

40

Валько Війтів

2

2коней

118

Семен Міречка

2

2

41

Кость Бугаїв

2

1

119

Ілько Пуцула

1

 

42

Андрусь Андрусенків

2

2

120

Юрко Ткач

2

1

43

Грегір Андрусенків

2

1

121

Хома Слободяник

2

 

44

Яків Андрусенків

2

2

122

Василь, брат намісника на услузі двірській

 

 

45

Стефанко Кушнір

2

2коней

123

Янкель, єврей різник

 

 

46

Івасиха Юрищиха, вдова

2

2

124

Василь Ворітний

2

2

47

Юрек Мацьків

2

1

125

Дембко Кокурус

2

 

48

Іван Гусак

2

2

126

Єндрей Жучек

2

2коней

49

Ґрех

2

2

127

Ринь, син Щербатого

2

 

50

Яцина Малий

2

2

128

Лаврин, зять Щербин

1

 

51

Михайло, зять Скалацького

2

2

129

Василь Слюсар, на услузі двірській

 

 

52

Ящиків Литвинків

1

 

130

Тимко Хабина

2

1 кінь

53

Іван, піший

2

 

131

Іван Литвин

2

1 кінь

54

Войцех Кжешовський

2

2

132

Данило Слободяник

2

1 кінь

55

Юзеф Венґлін

2

2

133

Стечко, зять Данилів

2

1

56

Дмитро Юречко

2

2

134

Стах Майданик

1

 

57

Каспер

1

 

135

Ринь Коваль, на услузі двірській

 

 

58

Попадя Яворська

2

2

Комірники та слободяни

59

Івась, син Андрусейків

2

2

136

Ринко Підгірний

 

 

60

Іван Бєлецький

2

1

137

Яцько Кривий

 

 

61

Томко Войтків

2

1

138

Стах Слободяник

 

 

62

Івась Венґля

2

2

139

Яцько Гринів

 

 

63

Семян Слюсар на двірській услузі

 

 

140

Вумелька, комірник

 

 

64

Антон, піший

1

 

141

В сина Андрусейкової є комірник

 

 

65

Захарчучка

2

2

142

Якуб Майданик

 

 

66

Ясько Войтків

2

2

143

Стефан Кокоруз, різник

 

 

67

Кондра Жмудик

2

2

144

Гаврило, син ватаманів

 

 

68

Федор Жмудик

2

2

145

В Івася Боєчка комірник

 

 

69

Федрі Твердохліб

2

1

146

В Пилипа комірник

 

 

70

Лесько Ткач, на услузі

 

 

147

В Осадци комірник

 

 

71

Якуб Омилько

2

2

148

В Яна Плотянки комірник

 

 

72

Олекса Ткач

2

2

149

Василь Пастух

 

 

73

Юзеф Прочишин

2

2

150

Другий пастух

 

 

74

Микита

2

2

151

Савка Комірник

 

 

75

Яцько Різник

2

1кінь

152

Іван, зять Трусянчин

 

 

76

Ян Плутнянка

2

2

153

Іванко Швець

 

 

77

Лесь, син Плотнянчин

2

2

154

Войтко Швець

 

 

78

Риць Ніщий

2

2

155

Фейтко Шафіяник

 

 

 

156

Івась Шафіяник

 

 

157

Юрко Швець

 

 

 

ЦДІАУЛ, ф.181, оп.2, спр.2991, арк.81-83зв. (урядова копія 18 століття, рукопис, польська мова).

 

Передмова, переклад та публікація Андрія Боровського


* Це слово не вдалося перекласти

on

1 коментар:

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)