Костел

 

Костел Антонія Падуанського та Яна Непомуцена в містечку Збриж

В 1832 р., після польського повстання, російська влада відібрала в католиків їхній храм і перетворила на «греко-російську церкву». Того ж року місцеві парафіяни звернулися до єпископа з проханням на дозвіл збудувати новий храм. Такий дозвіл №2643 був наданий 18 листопада 1838 р. Після отримання плану в архітектора 1 травня 1839 р., негайно було розпочате будівництво. Наріжний камінь заклав єпископ Борґіаш Мацкевич 21 травня 1839 р. Будівництво було завершене в 1842 р. Після скасування монастиря та в часи будівництва нового костелу (1832-1842 рр.) католицькі парафіяни та духовенство користувалися дерев’яною каплицею, яка знаходилася на цвинтарі, неподалік від костелу. 

Новий храм був розташований на давньому кладовищу за містом навпроти колишнього монастиря, був оточений невеликим муром, який оточував його квадратом. Костел мав розміри завдовжки 32,5 аршини та ширини 18,5 аршина, висотою більше 10 аршинів.  Мав 6 засклених вікон: три зі сходу та три - із заходу. За великим вівтарем була невелика захристія, схожа на півколо з двома заґратованими вікнами. Вхід до костелу був з півночі, а до захристії - з півдня.

Імовірне зображення костелу
на картині Наполеона Орди
1880-ті рр.

Окрім містечка Збриж до парафії належали також села: Сокиринці, Шидлівці, Зелена, Вікторівка, Криків, Боднарівка, Юзефівка, Андріївка, Чагарівка, Летава, Ружа, Михайлівка, Волохи та Жабинці. В 1839 році було 2362 парафіян (в тому числі 65 будинків в Збрижі, 197 парафіян). В 1897 р. в містечку Збриж було 170 католиків. 

Влітку та восени 1917 року будівля костелу була значно пошкоджена артилерією російської армії. В реляціях зафіксовано декілька влучань. В 1920-их рр. парафіяни капітально відремонтували храм, покрили дах оцинкованим залізом. Останній збризький ксьондз Мар’ян Єндрущак був заарештований совєцькою владою в 1930 році, а наступного року керівництво села: голова сільради Якобінський та голова колгоспу Кирило Безвіконний, продали будівлю костелу на цеглу летавському колгоспу. Ксьондз Єндрущак же страчений чекістами в 1937 р.

Після закриття монастиря 1832 р. і початком будівництва нового парафіяльного костелу священниками були:

  1. 1832-1840 рр. – кс.Ґжеґож Возніцький.
  2. 1843-1844 рр. – кс.Басарський
  3. 1845-1855 рр. – кс.Іґнацій Мелікевич.
  4. 1860 - вересень 1875 р. – кс.Михайло Ігнатовський (помер 14.09.1875 р., похований в Збрижі)
  5. 1875 р. – кс.Еразм Козлович.
  6. 1876 - березень 1905 рр. – кс.Едуард Гусарський (помер 23.03.1905 р., похований в Збрижі)
  7. квітень-вересень 1905 р. – тимчасовий виконуючий обов’язків Симеон Бабарський
  8. вересень 1905 р. – березень 1912 рр. - кс.Павло Велік. Арештований 10 лютого 1935 р., 12 березня 1942 р. помер на засланні.
  9. з квітня 1912 р. – липень 1913 р. - Владислав Маньке
  10. липень-серпень 1913 р. – не було священника, тимчасово виконував функції настоятель Орининського костелу Кульчицький
  11. вересень 1913 р. - 1916 р. – кс.Вавжинець Смульський.
  12. 1916-1930 рр. - кс.Мар’ян Єндрущак. Декілька разів був арештований радянською владою та відбував покарання в таборах: в 1927-1928 рр., 1932-1933 рр., 7 серпня 1937 р. арештований вчергове, 24 вересня того ж року розстріляний в Житомирській тюрмі, реабілітований 1989 р.








Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)