Історія

Збриж – село Чемеровецької ТГ, Кам’янець-Подільського району, до 1914 року було прикордонним містечком Подільської губернії. Засноване галицьким каштеляном Станіславом Лянцкоронським на ґрунтах сіл Харівці та Старий Ярослав у 1646 році. Після смерті Станіслава у 1657 р. містечком володів його син кам’янецький підкоморій Гієронім. В 1662 році в містечку проживало 339 осіб католиків та православних, двоє євреїв та двоє татар. В 1696 р. Гієронім, не маючи потомства, передав усі свої маєтки разом із містечком Збриж своєму далекому родичу – підполковникові коронних військ Францішку Лянцкоронському. Після його смерті в 1715 р. містечко перейшла у власність до його сина Вавжинця, стабницького старости. 7 січня 1724 р. Вавжинець продав Збриж своїй родичці Анні Лянцкоронській та її чоловікові Валентию Казимиру Межеєвському. В 1740 р. донька останніх вийшла заміж за гоштинського старосту Адама Тарло, які і успадкували Збризький ключ та Скальське староство. Адам Тарло в 1750 р. став генерал-майором коронних військ. В сусідній Скалі збудував палац та заклав монастир ордену капуцинів у Збрижі в 1744 р. 25 березня 1757 року значна частина містечка Збриж згоріла, збитку було оцінено в 400 тисяч злотих. Після смерті Адама в 1772 р. Збриж перейшов до його сина Шимона та його дружити Маріанни з Іллінських, котра і вела тут господарство. Останнім власником містечка з роду Тарлів був син Шимона, а внук Адама, - граф Анджей Флоріан Тарло (1771 - 4 січня 1827 р.), який після другого поділу Речі Посполитої спродав свої маєтки і переїхав до Пєкошува в Сандомирському воєводстві. В часи Російської імперії містечко занепало через своє невигідне географічне розташування та безграмотну політику влади.

Містечко було повністю зруйноване влітку-восени 1917 року артилерійськими обстрілами російської армії.

Боровський А.